|
 Німецький аристократ граф Фердинанд фон Цепелін (Ferdinand Graf von Zeppelin) народився 8 липня 1838 року в Констанці.
Його родина входила у вищий світ Вюртембергського королівства. Парубок був вільний сам вибирати, чим займатися. Один рік він присвятив вивченню наук, однак після цього пішов у військову академію. В 25 років його відправили військовим спостерігачем у Сполучені Штати, де тоді йшла громадянська війна. Там йому випала можливість піднятися на повітряній кулі – цей досвід вразив його.
 Під час франко-пруської війни 1870-1871 років вже полковник Цепелін брав участь в облозі Парижу й бачив, як над містом здіймаються шістдесят повітряних куль, на яких вивозять пошту, військові з'єднання й політиків. Все частіше в його щоденниках з'являлися малюнки небачених апаратів, породжених його фантазією. Все частіше в Берліні супили брови, одержуючи нов і нові, як здавалося, безглузді проекти створення армади керованих повітряних кораблів. Справа дійшла до конфлікту із самим імператором Вільгельмом II. Роздратоване командування привласнило графу-фантазерові звання генерал-лейтенанта і в 1890 році звільнили з армії.
Цепелін повернувся в місця свого дитинства. На власні гроші на березі Боденського озера він відкрив невелику майстерню й найняв молодих талановитих інженерів. Цілих вісім років треба було, щоб підготуватися до будівництва першого дирижабля. За ці роки в окрузі до нього приліпилося прізвисько дурень-граф – мало хто розумів, чим займається цей зайдиголова, витрачаючи сімейні гроші роду Цепелінів.
Дирижаблі можуть бути трьох видів: м'які – з корпусом із прогумованої тканини, напівтверді – з металевою фермою уздовж днища, і тверді – з металевим каркасом, на який натягнута тканина. Граф будував твердий тип. Як піднімальний газ використалися мішки з воднем, якими наповнювали каркас дирижабля. Знизу до днища корпуса кріпилася гондола керування й гондола з моторами. Каркас робили з новомодного й неймовірно дорогого алюмінію.
Цепелін був не першим будівельником дирижаблів. В 1899 році француз Сантос-Дюмон на своєму апараті облетів Ейфелеву вежу. Однак Цепелін був першим, хто поставився до свого захоплення як до бізнесу. Крім того він мав значний капітал, а його другом дитинства був сам король Вюртембергський, що дозволив побудувати на Боденському озері ангар для перших апаратів. В 1898 році було створено акціонерне товариство, одну третину капіталу вніс граф.
В 1900 році перший цепелін LZ-1 здійнявся в повітря. Ним керував сам граф. Апарат виявився повільним і незграбним. У рух його приводили два слабких двигуни Даймлера. Після 20 хвилин польоту його довелося посадити на воду Боденського озера. Розчаровані акціонери зажадали свої гроші назад, і Цепелін викупив їх частки. Другий дирижабль LZ-2 був побудований тільки в 1906 році – однак при зльоті в нього відвалилися двигуни, і некерований корпус опустили на воду озера.
 
Перший дирижабль LZ-1
Аварійна посадка LZ-2
В 1908 році семидесятирічному графові вдалося пробути в повітрі вісім годин на борту LZ-4 і навіть злітати в сусідню Швейцарію. Але в тому ж році Цепелін був змушений негайно посадити черговий апарат через несправність моторів. У ту ж ніч буря, що налетіла, повністю знищила прив'язаний до землі дирижабль. Це була катастрофа! Власні гроші графа скінчилися, у газетах над ним сміялися, а стратеги з Берліна перестали навіть відповідати на його пропозиції.
Дирижабль LZ-4
Срібний 245-метровий «Гинденбург» зі швидкістю 120 км/годину пролітав над Нідерландами. Закінчувався перший день польоту, сонце сідало в серпанок над Атлантикою. Якщо підійти до задніх панорамних вікон пасажирської палуби, то крізь нагріте скло можна було побачити хвіст дирижабля й моторні гондоли з гвинтами. Пасажирів було небагато – 32 чоловік. Перший захват від польоту вже пройшов, і вони насолоджувалися перебуванням у самому розкішному цепеліні у світі. На нижній палубі перебували кают-компанія, читальня, їдальня, коктейль-бар і 25 двомісних кают, у кожній з яких був умивальник. З кают-компанії драбинка вела на верхню палубу гондоли, де можна було прийняти душ і розміщалися каюти команди й кухня з електричною плитою й величезним холодильником.
Там була й гордість «Гинденбурга» – сигарна кімната. Уявіть собі відчуття від паління, коли над головою десятки тисяч кубічних метрів водню! Двері в цю кімнату закривалися автоматичними замками, а стіни й потолок були оббиті дюралюмінієвими пластинами. Для розкурювання сигар застосовували винятково електричні запальнички.
Дирижабль Hindenburg
Пасажири захоплено обговорювали враження від першого дня польоту. Публіка летіла різна – торговельні представники європейських і південноамериканських фірм, шведський мільйонер, пара журналістів і актор-комік, що відразу став душею компанії. Осторонь від усіх трималися двоє в цивільному одязі, але з військовою поставою. Це були офіцери СС, що були присутніми як спостерігачі на кожному трансатлантичному рейсі дирижабля.
Сонце вже сіло, за вікнами пінилися хвилі Атлантичного океану, а кают-компанія була залита теплим електричним світлом, пахло кавою, грало механічне піаніно…
Після загибелі LZ-4 у Цепеліна вже не залишалося засобів на будівництво нового апарату. Але отут відбулося чудо. Обивателі, що довідалися з газет про чергову катастрофу «божевільного графа», стали надсилати йому гроші. За кілька днів Цепелін одержав суму, якої вистачило на виготовлення чергового дирижабля. У Берліні нарешті помітили неймовірну ретельність графа, і імператор особисто виділив пів мільйона марок для підтримки його проектів.
В 1909 році Фердинанд фон Цепелін заснував першу у світі транспортну авіакомпанію. Через рік почалися регулярні польоти чотирьох дирижаблів усередині Німеччини. Для цього в найбільших містах побудували спеціальні величезні ангари й причальні щогли. Особливу увагу граф приділяв пропаганді польотів на своїх кораблях. Втім, майже відразу ж дирижаблі стали символом нового століття й всемогутності техніки. Цьому сприяла неймовірна краса цих сигароподібних апаратів і вражаючі уяву розміри. Кожна поява дирижабля супроводжувалася стовпотворінням. При цьому з 1909 по 1914 рік не відбулося ні однієї аварії.
Граф продовжував технічно вдосконалювати свої дирижаблі. В 1909 році він найняв інженера Вільгельма Мейбаха, що до цього працював на заводі Даймлера. Мейбах очолив дочірній підрозділ компанії Цепеліна, що став займатися виробництвом двигунів для дирижаблів. Після Першої світової війни саме цей підрозділ перетворився в самостійну компанію Maybach Motornbau, що створила легендарні машини.
Однак основний поштовх розвитку бізнесу Цепеліна дали, звичайно ж, замовлення для армії. До 1914 року військові одержали від Цепеліна 12 апаратів. Дирижаблі приваблювали їх як можливість нарешті добратися до Англії. Під час Першої світової війни Німеччина була єдиною державою, що використала більші дирижаблі жорсткої конструкції. До кінця війни було побудовано більше cта таких цепелінів. Спочатку їх використовували для розвідки, але незабаром на них установили кулемети.
У травні 1915-го вперше в історії людства відбулася повітряна атака – армада цепелінів бомбила лондонський Іст-Енд. З військової точки зору результат був незначний – загинули сім портових робітників. Однак психологічно була здобута важлива перемога – тепер ніхто не міг почувати себе спокійно навіть у тилу. Втім, зворотним боком цього була загальнонаціональна ненависть в Англії до всього німецького. Самі дирижаблі в той час англійці називали не інакше як babykillers – убивці дітей.
Цепеліни стали прекрасним символом переваги, але в бою вони були дуже уразливі. ДО 1917 року Німеччина втратила майже всю свою повітряну армаду – 106 кораблів було збито.
В 1917 році вмер граф Фердинанд фон Цепелін. Його бізнес очолив Х’юго Екнер, прес-аташе компанії. Однак за умовами Версальського миру Германії, що програла війну, було заборонено використовувати дирижаблі. Переможці розділили всі цепеліни, що залишилися після війни, і вивезли їх із країни як трофеї. Ангари й причальні щогли були знищені (хоча, наприклад, ангар під Берліном практичні німці використали як кінопавильйон знаменитої студії УФА).
Здавалося, це кінець. Заводи Цепеліна простоювали. Однак Х’юго Екнер знайшов вихід – під замовлення Сполучених Штатів в 1920 році він побудував дирижабль LZ-126. Причому американці хотіли наповнювати цей корабель не небезпечним воднем, а недавно відкритим гелієм, що хоч і був у десятки разів дорожче, але мав важливу перевагу – не запалювався. Заокеанські гроші врятували компанію від банкрутства. А в 1923 році Екнер створив спільне підприємство з американською корпорацією Gооdyear, що одержала патенти Цепеліна й німецьких фахівців. Завдяки цим заходам удалося пережити лихоліття й дочекатися скасування всіх післявоєнних обмежень в 1925 році. Почалося золоте століття німецького дирижаблебудування.
Дирижабль LZ-126
4 і 5 травня «Гинденбург» летів над просторами Атлантики. Одноманітний вигляд з вікон швидко знудив пасажирів, і кожний розважав себе як міг. Капітан Прус провів для бажаючих екскурсію усередину корпуса дирижабля. Туди можна було потрапити через люк з верхньої палуби пасажирської гондоли й по вузькій доріжці пройти по всій довжині корабля. Тут перебували величезні баки для водного баласту.
Команда корабля складалася з 56 чоловік, включаючи п'ять кухарів, дев'ять стюардів і одного доктора. Всі деталі інтер'єра були із пластику (нечувано для тих років!) і дюралюмінію. Однак і ціна за політ була неймовірною – у перекладі на нинішні гроші квиток в одну сторону коштував приблизно 15 тисяч доларів.
Увечері 5 травня, на третій день польоту, похолодало, почався сильний зустрічний вітер. Капітан Прус через спеціальні клапани випустив небагато водню, щоб знизитися до 400 метрів. Уже було недалеко до Канадського узбережжя, коли крізь туман видалися пропливаючі знизу айсберги. Напевно, через погану погоду раптово пропав радіозв'язок.
В 1928 році компанія покійного Цепеліна здійснила свій самий амбіційний проект. Був побудований легендарний дирижабль «LZ-127 Граф Цепелін», що із трьома посадками за дванадцять днів облетів навколо земної кулі. Х’юго Екнер, у минулому журналіст, як ніхто розумів, наскільки важливо підігрівати інтерес публіки до свого продукту. Він підписав контракт із американським медіамагнатом Херстом, який спонсорував цей кругосвітній політ, за що одержав право ексклюзивно висвітлювати його у своїх газетах. З 1931 року «LZ-127 Граф Цепелін» почав регулярно літати по маршруту Боденське озеро – Нью-Йорк – Ріо-де-Жанейро.
The Graf Zeppelin – LZ-127
У Німеччині ж наступили нові часи – «1000-літній рейх». До цього моменту дирижабль став для німецького народу гарним символом відродження країни з руїн і попелу Першої світової, і нацисти вирішили використати його у своїх цілях. Міністр пропаганди Гебельс виділив Екнеру засоби на будівництво нового надвеликого цепеліна. Екнеру, незважаючи на те що він ніколи не симпатизував Гітлерові, довелося погодитися.
До 1936 року новий дирижабль був побудований. Ще безіменний, він бере участь в Олімпійських іграх у Берліні в серпні 1936 року. Він завис над стадіоном, і на голови глядачів упали тисячі листівок, а з гучномовців транслювалися мови Гітлера в прямому ефірі. У тому ж році цей цепелін почав здійснювати регулярні рейси з Німеччини в Північну Америку. Його назвали «Гинденбург».
Ранком 6 травня 1937 року «Гинденбург» пролітав над Бостоном. З нього був скинутий мішок з поштою. Сотні городян спостерігали за величезною срібною сигарою із чорною свастикою на хвості. Через зустрічний вітер над Атлантикою дирижабль спізнювався майже на дванадцять годин. Пасажири нетерпляче чекали посадки в Лейкхерсті, під Нью-Йорком. Однак там вибухнула весняна гроза, і довелося майже чотири години літати на околицях у надії, що вітер стихне. О сьомій годині вечора капітан Прус почав зниження. Потрібно було встигнути сісти до заходу сонця.
Дирижабль зустрічали більше п'яти тисяч чоловік – десятки газетних і радіожурналістів, кінооператори, родичі прибулих і просто зіваки, що приїхали до посадкового поля ще за добу, щоб зайняти краще місце для спостереження за цим чудом техніки. На поле ж з ранку в повній готовності була посадкова команда – 200 чоловік.
О 19 годині 20 хвилин на фоні весняного неба, що швидко темніє, нарешті-те з'явився 245-метровий цепелін. Капітан Прус випускав із хвостового клапана водень доти, поки дирижабль не знизився до 100 метрів над землею, після чого з нього викинули посадкові троси. Наземна команда почала притягати «Гинденбург» до причальної щогли, а Прус виключив двигуни. Юрба на землі полегшено зітхнула. Майже зовсім стемніло, коли гігантська сигара знизилася до 70 метрів і пролунав неголосних хлопок – начебто вилетіла пробка із пляшки із шампанським. Онімілі глядачі побачили, як хвіст дирижаблю оперезав язик жовтогарячого полум'я. Відразу ж вибухнули мішки з воднем у кормовій частині. Один за іншим протягом 30 секунд вибухали наступні відсіки. У вечірнім небі горіли десятки тисяч кубічних метрів водню – було видно, як у повітрі плавиться алюмінієвий каркас, а з гондоли вистрибують палаючі люди.
Спалах на «Гинденбурзі», 6 травня, 1937 року
Це була одна з перших катастроф, що змогли зняти на фото- і кінокамери. Дирижаблі падали й до цього, однак уперше велика кількість людей побачила це так близько – навіч або на екрані. Можливо, тому 6 травня 1937 року вважається днем смерті дирижаблів взагалі.
Дотепер є багато версій того, що ж відбулося при посадці «Гинденбурга», – від саботажу до удару блискавки. Напевно, ми ніколи не довідаємося про справжню причину.
Сполучені Штати відмовилися від використання цепелінів ще на початку 30-х. Так само поступили Великобританія й Італія, уважаючи дирижаблі занадто небезпечними. До речі, при катастрофі в Лейкхерсті з 86 чоловік більшість вижила – у цьому розумінні цепеліни навіть більш безпечні, ніж літаки.
Наближалася чергова світова війна. Геринг, що курирував при Гітлерові авіацію, ніколи не приховував свого скептичного відношення до «повітряних куль».
Останні «небесні сигари» були розібрані в 1939 році – для війни був потрібний дефіцитний алюміній.
Гарний символ перемоги людини над законами природи виявився незатребуваним і забутим. Цепеліни навіть своєю назвою нагадують якусь вимерлу тварину. Вони залишилися в тій епосі, коли людина уперше піднялася в повітря, любила танцювати чарльстон і практичності літака віддавала перевагу неквапливій красі небесних динозаврів.
Фердинанд фон Цепелін помер 8 березня 1917 року в Берліні.
|
